День у день восени ані дощ, ані сніг.
Я сховав свої сни так далеко, як міг.
І пусто навколо ні слова, ні іскри, і хвилі підходять не ті.
І холодом віє осіннього змісту без імені на самоті.
Хіба не знаєш ти, як не живу без тебе я!
Хіба не знаєш ти, для кого музика моя!
День у день навесні ані дощ, ані сніг.
Я читав твої сни, так уважно як міг.
Чому ти не бачиш, як мілко без тебе мені в океані людей.
І навіть у свято так темно навколо без вікон твоїх і дверей.
Хіба не знаєш ти як не живу без тебе я!
Хіба не знаєш ти...
Хіба не знаєш ти, як не живу без тебе я!
Хіба не знаєш ти, для кого музика моя...
