Лук залило. Лихо стиха
Стільки птахів погубило...
Вмер Дід-Поріг: нічим дихать,
Сиві скелі мулом вкрило.
Степ в кайданах у німоти
Православної подоби.
Мить, тільки мить, тільки мить,
І від нас лишився попіл.
На лихо чи щастя вночі
Зайнялися фігури.
Подивись, палає дикий степ болем...
Подивись, палає дикий степ журбою...
Ти не один, ти не з тих,
Хто згорить разом з травою.
Дим сліпить всіх. Біль достиг.
Він усюди за тобою.
Шлях твій лежить через пал за пороги:
Вогнище Дніпро вгамує.
Сокіл летить, наче стяг перемоги -
Крик його весь степ почує.
Не озирайся назад... на нас,
Ми палаєм в вогні!
Подивись, палає дикий степ болем...
Подивись, палає дикий степ журбою...
Постане з очерету Мати-Січ,
На волі пригорне до грудей сина.
Тут попелом впаде додолу ніч,
А з полум’я повстане Україна.