Не кидай мені свої карти,
Я і так знаю хто ти.
Нам, напевно, більше не варто
Збуджені телемости
Будувати і головою вниз
Падати й падати.
Не кидай мені свої карти,
Я і так знаю хто ми.
Нам давно уже було би варто
Стати невидимими
Для холодної, як чужий готель,
І нудної зими.
Приспів:
Ми так ховалися від зими
18 хвилин назад!
Листопад, стали видимими ми знов.
Ми так ховалися від зими
18 хвилин назад!
Листопад, листопад, листопад!
Ти все далі, далі і далі
І сльоза – холодне скло,
І, здається, більше немає
Днів, які б не замело,
Але кожен з нас у своїх снах
Бачить тільки тепло!
За вікном ми – вулиці свято,
За вікном ми – радість і сміх!
Знову той лиш може почати,
В серці хто забути зміг
Мов холодний, як чужий готель,
І пронизливий сніг!
Приспів (2)
